
Психологічна готовність дитини до шкільного навчання полягає в тому, щоб до часу вступу до школи в неї склалися психологічні риси, які властиві школяру.
У дошкільному віці виникають поки що тільки задатки цього перетворення в учня: бажання вчитися, стати школярем, уміння керувати своєю поведінкою і діяльністю, достатній рівень розумового розвитку й розвитку мови, наявність пізнавальних інтересів і, звичайно, знань і навичок, необхідних для шкільного навчання. Накопичення цих передумов — непроста справа.
Що ж можна і чого не можна робити до школи?
Не слід:
- позбавляти його денного сну, довгих прогулянок, ігор у достатній кількості;
- оцінювати все, що робить малюк, так, як слід оцінювати діяльність учня;
- проходити з дитиною програму першого класу, насильно змінюючи гру навчанням.
Необхідно:
- прищепити дитині інтерес до пізнання навколишнього світу, навчити спостерігати, думати, осмислювати побачене і почуте;
- навчити долати труднощі, планувати свої дії, цінувати час;
- вчити дитину слухати і чути своє оточення, поважати чужу думку, розуміти, що свої бажання потрібно узгоджувати з бажаннями інших людей — дітей і дорослих, прагнути реально оцінювати свої дії й досягнення.
Світогляд дитини, її знання — це те, про що вона дізналася з вашою допомогою за усі дошкільні роки — знання про навколишній світ, від найближчих його виявів, які вона безпосередньо засвоїла, ідо віддалених, які дитина засвоїла, коли їй пощастило подорожувати з вами, з ваших розповідей, бесід, домашніх занять, з книжок, радіо, телевізора, від друзів.
Світогляд дитини — це те, що вона:
- знає про себе (прізвище, ім’я, адресу), свою родину (як звуть батьків, ким вони працюють, що роблять на роботі), своє село, місто, вулицю (трохи історії, назви вулиць, важливі місця, видатні люди);
- знає про явища природи: пори року, їх послідовність (яка пора року настане після літа, а яка після весни, назвати все по порядку), місяці кожної пори року, їх загальну кількість і послідовність; дні тижня, частини доби; про сонце, дощ, сніг, урожай, що таке борошно, цукор і як їх роблять, з чого роблять хліб тощо;
- знає про світ;
- полюбляє робити у вільний час (улюблені книжки, музика, вірші, казки, оповідання, письменники, художники, композитори);
- знає про дорослих людей: за віком, професіями, які бувають люди вдома і на роботі, серед людей, на вулиці — за своєю вихованістю— невихованістю; добротою, чуйністю— байдужістю; яких людей треба поважати, а яких боятися; звідки, на думку дитини, беруться порядні і непорядні люди;
- знає про сучасну техніку, транспорт.
- З початку навчального року привчіть дитину прокидатися раніше, щоб збирання до школи не перетворювалось у щоденні хвилювання, вранці будіть дитину з усмішкою та лагідним словом.
- Не підганяйте, розраховувати час – це ваш обов’язок, якщо ви цю проблему не вирішили – провини дитини в цьому нема.
- Обов’язково привчіть дитину вранці снідати. Це важливий момент у запобіганні хворобшлунка.
- Давайте дитині в школу бутерброд, фрукти, вона в школі витрачає багато сил і енергії.
- Привчайте дитину збирати портфель напередодні, ввечері перевірте, чи не забула вона чого-небудь важливого. Запитайте її, чи не передавав вчитель прохань чи розпоряджень батькам. Через деякий час дитина привчиться сумлінніше ставитися до своїх обов’язків і стане більш зібраною.
- Проводжаючи дитину до школи, побажайте їй успіхів, скажіть кілька лагідних слів, без застереження на кшталт: „ Дивись, поводь себе гарно!”, „Щоб не було поганих оцінок!”, та таке інше. У дитини попереду важка праця.
- Забудьте фразу „Що ти сьогодні отримав?”, а краще запитайте: „ Про що нове ти сьогодні дізнався?”. Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу питань, дайте їй можливість розслабитись, / згадайте як вам було важко після напруженого дня /. Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитися, не відмовляйте їй в цьому, вислухайте.
- Після закінчення занять дайте дитині відпочити. Обід звичний для цього. Школяр може розповісти про свій робочий день і у такий спосіб звільнитися від психологічного напруження.
- Якщо дитина замкнулась у собі, щось її турбує, не вимагайте пояснень, хай заспокоїться, тоді вона сама розкаже.
- Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини. Вислухавши, не поспішайте влаштовувати сварку. Говоріть з дитиною спокійно.
- Домашні завдання для 6-річних дітей на протязі року не задаються у відповідності до Наказу Міністра освіти та Науки України.
- Протягом дня знайдіть / намагайтеся знайти / півгодини для спілкування з дитиною, а в цей час найважливішими повинні бути справи дитини, її біль, її радощі.
- У сім’ї має бути єдина тактика спілкування всіх дорослих з дитиною. Всі розходження щодо виховання дитини вирішуйте без неї. Коли щось не виходить, порадьтеся з вчителем, психологом. Не зайвим буде почитати літературу для батьків, там ви знайдете багато корисного.
- Завжди будьте уважними до стану здоров’я дитини, коли щось її турбує: головний біль, поганий загальний стан. Найчастіше це об’єктивні показники втоми, перевантаження.
Якщо ваша дитина пішла в перший клас, будьте готові до того, що день за днем ви дізнаватиметесь про неї щось нове, особливо, якщо вона” не відвідувала дитсадок. Як встановлюватимуться стосунки з ровесниками? Чи може спокійно висидіти цілий урок? Чи вміє самостійно переодягатись, запам’ятовувати завдання… Попереду у вас багато відкриттів, тому вам варто засвоїти – на дванадцять років ви також школярі. Цей довгий шлях вам належить пройти разом з дитиною – проводжаючи й зустрічаючи, допомагаючи й підштовхуючи вперед, розділяючи всі успіхи й невдачі. Щоб допомогти малюкові, треба спочатку перебороти свої власні страхи. А для цього зосередьмося:
Дитина не зібрана і усе плутає?
Не лякайтесь – таке можна сказати не лише про вашу дитину, їй просто важко звикнути до порівняно жорстких рамок шкільного життя, коли не можна робити те, що хочеться, а потрібно готуватись то до фізкультури, то до малювання за розкладом. Ви цілком можете впоратись з розгубленістю і незібраністю: на великому аркуші паперу напишіть розклад уроків і напередодні ввечері поговоріть з дитиною, що необхідно взяти й приготувати до кожного уроку. Щоб не було проблем з переодяганням, підберіть для шкільних занять максимально простий і зручний одяг, який дитина зможе зняти і одягнути без сторонньої допомоги.
Зовсім не вміє вчитись?
Що ж тут дивного, адже він – першокласник! Якщо дитині важко висидіти урок чи без нагадування взятись за домашнє завдання, спробуйте старий психологічний прийом – порівняння дитини з нею самою: “Ти читаєш значно краще, ніж тиждень тому” чи “Ти так подорослішав відтоді, як став школярем”.
Щодня вникаючи в шкільні справи своєї дитини, постарайтесь допомогти осмислити усе, що відбувається. Наприклад, дитя не в змозі зрозуміти важливості підсумку своєї роботи. Для неї важливіші докладені нею зусилля. Не дорікайте малюкові за не надто хороший результат. Похваліть за старання і лише потім поясніть, як важливо довести справу до кінця. Постарайтесь разом з дитям найбільш цікаво побудувати розпорядок дня.
Складнощі з завданнями?
Навіть якщо завдання не дуже важливі чи складні, звички вчорашнього, дошкільного життя іноді не дозволяють малюкові зібратись й налаштуватись на роботу вдома. Домовтесь з ним, коли він повинен щодня сідати за уроки Можливо, варто зробити так, щоб малюк спочатку трохи погуляв. Фізіологи вважають, що нове піднесення фізичної та розумової працездатності настає у дітей близько четвертої години вечора, і це хороший час, щоб виконати домашнє завдання.
Дитина стомлюється від занять?
Щоб дитя швидше адаптувалось до школи, краще не перевантажувати його додатковими заняттями – в спортивних секціях, музичній школі і т д. Не старайтесь в погоні за кращими оцінками збільшувати обсяг додаткових завдань. Малюк стомлюватиметься, а його інтерес до навчання може знизитись.
Під час виконання домашніх завдань краще вимикати радіо та телевізор, щоб у квартирі було тихо. Тоді увага дитини не розсіюватиметься. Після кожної півгодини можна зробити невелику перерву й порухатись.
Як влаштувати учнівський куток?
Мало хто може похвалитись хорошими житловими умовами, де дитина має окрему кімнату. Але, принаймні, робоче місце вашому школярику просто необхідне. Для початку приберіть з кімнати усе зайве і зробіть це разом, щоб дитині стало одразу зрозуміло – починається нове життя з новими більш серйозними речами. (Але й не варто викидати з життя дитини усі іграшки – ваш школярик ще дитина, просто для них має бути окреме місце.)
В першу чергу йому потрібен стіл з шухлядами, якими користуватиметься лише він, персональна книжкова полиця й настільна лампа. Стіл повинен стояти біля вікна так, щоб світло падало зліва. На полицю поставте не тільки підручники, але й дитячі енциклопедії, атласи, художню літературу зі шкільної програми. Добре, якщо ви знайдете на стіні місце для карти – коли вона постійно знаходитиметься перед очима, дитина легко запам’ятає географічні назви.
Що повідомити вчителю?
Інколи вчителю не позаздриш: понад 30 індивідуальностей в класі, яких треба навчити ладити один з одним та ще і вчитися. На жаль, далеко не до кожного учня педагог може знайти підхід. Ось тут і потрібна допомога батьків. Розкажіть учителю про особливості характеру вашої дитини, чого боїться і на що найбільше ображається. Знаючи особливості учня, вчитель знайде з ним спільну мову.
Не зійшлись характерами?
На жаль і не всі перші вчителі схожі на Мері Поппінс. Цілком ймовірно, що саме вашу дитину її перший вчитель зачарувати не зможе. Це зовсім не рідкість, тому панікувати не варто. Дуже часто діти бувають досить прискіпливими в своїх симпатіях і навіть учительська манера говорити, одягатися чи поводитися з дітьми може викликати у них антипатію. Якщо ви відчуваєте реальне протистояння учня і вчителя, постарайтесь своїми силами розрядити обстановку. Уважно і спокійно вислухайте дитину, щоб вияснити, в чому суть конфліктів між нею і вчителем. Поясніть своєму першокласнику, як треба вести себе на уроках, до яких вимог учителя бути готовим. Дайте малюку відчути, що ви його союзник і виступаєте на його боці – це для нього дуже важливо. При цьому треба дотримуватись об’єктивності, показуючи, в чому він помиляється.