Поради батькам майбутнім першокласникам

16.Тра.2018
Поради батькам майбутнім першокласникам

Психологічна готовність дитини до шкільного навчання полягає в тому, щоб до часу вступу до школи в неї склалися психологічні риси, які властиві школяру.

У дошкільному віці виникають поки що тільки задатки цього перетворення в учня: бажан­ня вчитися, стати школярем, уміння керувати своєю поведінкою і діяльністю, достатній рівень розумового розвитку й розвитку мови, наявність пізнавальних інтересів і, звичайно, знань і навичок, необхідних для шкільного навчання. Накопичення цих передумов — непроста справа.

Що ж можна і чого не можна робити до школи?

Не слід:

  • позбавляти його денного сну, довгих прогулянок, ігор у достатній кількості;
  • оцінювати все, що робить малюк, так, як слід оцінювати діяльність учня;
  • проходити з дитиною програму першого класу, насильно змінюючи гру навчанням.

Необхідно:  

  • прищепити дитині інтерес до пізнання навколишнього світу, навчити спостерігати, думати, осмислювати побачене і почуте;
  • навчити долати труднощі, планувати свої дії, цінувати час;
  • вчити дитину слухати і чути своє оточення, поважати чужу думку, розуміти, що свої бажання потрібно узгоджувати з бажаннями інших людей — дітей і дорослих, прагнути реально оцінювати свої дії й досягнення.

Світогляд дитини, її знання — це те, про що вона дізналася з вашою допомогою за усі дошкільні роки — знання про навколишній світ, від найближчих його виявів, які вона без­посередньо засвоїла, ідо віддалених, які дитина засвоїла, коли їй пощастило подорожувати з вами, з ваших розповідей, бесід, домашніх занять, з книжок, радіо, телевізора, від друзів.

Світогляд дитини — це те, що вона:

  • знає про себе (прізвище, ім’я, адресу), свою родину (як звуть батьків, ким вони працюють, що роблять на роботі), своє село, місто, вулицю (трохи історії, назви вулиць, важливі місця, видатні люди);
  • знає про явища природи: пори року, їх послідовність (яка пора року настане після літа, а яка після весни, назвати все по порядку), місяці кожної пори року, їх загальну кількість і послідовність; дні тижня, частини доби; про сонце, дощ, сніг, урожай, що таке борошно, цукор і як їх роблять, з чого роблять хліб тощо;
  • знає про світ;
  • полюбляє робити у вільний час (улюблені книжки, музика, вірші, казки, оповідання, письменники, художники, композитори);
  • знає про дорослих людей: за віком, професіями, які бувають люди вдома і на роботі, серед людей, на вулиці — за своєю вихованістю— невихованістю; добротою, чуйністю— байдужістю; яких людей треба поважати, а яких боятися; звідки, на думку дитини, беруться порядні і непорядні люди;
  • знає про сучасну техніку, транспорт.

 

  1. З початку навчального року привчіть дитину прокидатися раніше, щоб збирання до школи не перетворювалось у щоденні хвилювання, вранці будіть дитину з усмішкою та лагідним словом.
  2. Не підганяйте, розраховувати час – це ваш обов’язок, якщо ви цю проблему не вирішили – провини дитини в цьому нема.
  3. Обов’язково привчіть дитину вранці снідати. Це важливий момент у запобіганні хворобшлунка.
  4. Давайте дитині в школу бутерброд, фрукти, вона в школі витрачає багато сил і енергії.
  5. Привчайте дитину збирати портфель напередодні, ввечері перевірте, чи не забула вона чого-небудь важливого. Запитайте її, чи не передавав вчитель прохань чи розпоряджень батькам. Через деякий час дитина привчиться сумлінніше ставитися до своїх обов’язків і стане більш зібраною.
  6. Проводжаючи дитину до школи, побажайте їй успіхів, скажіть кілька лагідних слів, без застереження на кшталт: „ Дивись, поводь себе гарно!”, „Щоб не було поганих оцінок!”, та таке інше. У дитини попереду важка праця.
  7. Забудьте фразу „Що ти сьогодні отримав?”, а краще запитайте: „ Про що нове ти сьогодні дізнався?”. Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу питань, дайте їй можливість розслабитись, / згадайте як вам було важко після напруженого дня /. Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитися, не відмовляйте їй в цьому, вислухайте.
  8. Після закінчення занять дайте дитині відпочити. Обід звичний для цього. Школяр може розповісти про свій робочий день і у такий спосіб звільнитися від психологічного напруження.
  9. Якщо дитина замкнулась у собі, щось її турбує, не вимагайте пояснень, хай заспокоїться, тоді вона сама розкаже.
  10. Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини. Вислухавши, не поспішайте влаштовувати сварку. Говоріть з дитиною спокійно.
  11. Домашні завдання для 6-річних дітей на протязі року не задаються у відповідності до Наказу Міністра освіти та Науки України.
  12. Протягом дня знайдіть / намагайтеся знайти / півгодини для спілкування з дитиною, а в цей час найважливішими повинні бути справи дитини, її біль, її радощі.
  13. У сім’ї має бути єдина тактика спілкування всіх дорослих з дитиною. Всі розходження щодо виховання дитини вирішуйте без неї. Коли щось не виходить, порадьтеся з вчителем, психологом. Не зайвим буде почитати літературу для батьків, там ви знайдете багато корисного.
  14. Завжди будьте уважними до стану здоров’я дитини, коли щось її турбує: головний біль, поганий загальний стан. Найчастіше це об’єктивні показники втоми, перевантаження.

 

Якщо ваша дитина пішла в перший клас, будьте готові до того, що день за днем ви дізнаватиметесь про неї щось нове, особли­во, якщо вона” не відвідувала дитсадок. Як встановлюватимуться стосунки з ровесни­ками? Чи може спокійно висидіти цілий урок? Чи вміє самостійно переодягатись, запам’я­товувати завдання… Попереду у вас багато відкриттів, тому вам варто засвоїти – на дванадцять років ви також школярі. Цей довгий шлях вам належить пройти разом з дитиною – проводжаючи й зустрічаючи, допо­магаючи й підштовхуючи вперед, розділяючи всі успіхи й невдачі. Щоб допомогти малюкові, треба спочатку перебороти свої власні страхи. А для цього зосередьмося:

Дитина не зібрана і усе плутає?

Не лякайтесь – таке можна сказати не лише про вашу дитину, їй просто важко звикнути до порівняно жорстких рамок шкільного життя, коли не можна робити те, що хочеться, а потрі­бно готуватись то до фізкультури, то до малю­вання за розкладом. Ви цілком можете впора­тись з розгубленістю і незібраністю: на велико­му аркуші паперу напишіть розклад уроків і напередодні ввечері поговоріть з дитиною, що необхідно взяти й приготувати до кожного уро­ку. Щоб не було проблем з переодяганням, підберіть для шкільних занять максимально простий і зручний одяг, який дитина зможе зняти і одягнути без сторонньої допомоги.

Зовсім не вміє вчитись?

Що ж тут дивного, адже він – першокласник! Якщо дитині важко висидіти урок чи без нага­дування взятись за домашнє завдання, спро­буйте старий психологічний прийом – порівнян­ня дитини з нею самою: “Ти читаєш значно краще, ніж тиждень тому” чи “Ти так подорослі­шав відтоді, як став школярем”.

Щодня вникаючи в шкільні справи своєї ди­тини, постарайтесь допомогти осмислити усе, що відбувається. Наприклад, дитя не в змозі зрозуміти важливості підсумку своєї роботи. Для неї важливіші докладені нею зусилля. Не дорікайте малюкові за не надто хороший ре­зультат. Похваліть за старання і лише потім поясніть, як важливо довести справу до кінця. Постарайтесь разом з дитям найбільш цікаво побудувати розпорядок дня.

Складнощі з завданнями?

Навіть якщо завдання не дуже важливі чи складні, звички вчорашнього, дошкільного життя іноді не дозволяють малюкові зібратись й налаштуватись на роботу вдома. Домовтесь з ним, коли він повинен щодня сідати за уроки Можливо, варто зробити так, щоб малюк спо­чатку трохи погуляв. Фізіологи вважають, що нове піднесення фізичної та розумової праце­здатності настає у дітей близько четвертої години вечора, і це хороший час, щоб виконати домашнє завдання.

Дитина стомлюється від занять?

Щоб дитя швидше адаптувалось до школи, краще не перевантажувати його додатковими заняттями – в спортивних секціях, музичній школі і т д. Не старайтесь в погоні за кращими оцінками збільшувати обсяг додаткових за­вдань. Малюк стомлюватиметься, а його інте­рес до навчання може знизитись.

Під час вико­нання домашніх завдань краще вимикати радіо та телевізор, щоб у квартирі було тихо. Тоді увага дитини не розсіюватиметься. Після кож­ної півгодини можна зробити невелику перерву й порухатись.

Як влаштувати учнівський куток?

Мало хто може похвалитись хорошими жит­ловими умовами, де дитина має окрему кімна­ту. Але, принаймні, робоче місце вашому шко­лярику просто необхідне. Для початку прибе­ріть з кімнати усе зайве і зробіть це разом, щоб дитині стало одразу зрозуміло – починається нове життя з новими більш серйозними реча­ми. (Але й не варто викидати з життя дитини усі іграшки – ваш школярик ще дитина, просто для них має бути окреме місце.)

В першу чергу йому потрібен стіл з шухлядами, якими користуватиметься лише він, персона­льна книжкова полиця й настільна лампа. Стіл повинен стояти біля вікна так, щоб світло падало зліва. На полицю поставте не тільки підручники, але й дитячі енциклопедії, атласи, художню літе­ратуру зі шкільної програми. Добре, якщо ви знайдете на стіні місце для карти – коли вона постійно знаходитиметься перед очима, дитина легко запам’ятає географічні назви.

Що повідомити вчителю?

Інколи вчителю не позаздриш: понад 30 індивідуальностей в класі, яких треба навчити ладити один з одним та ще і вчитися. На жаль, далеко не до кожного учня педагог може знай­ти підхід. Ось тут і потрібна допомога батьків. Розкажіть учителю про особливості характеру вашої дитини, чого боїться і на що найбільше ображається. Знаючи особливості учня, вчи­тель знайде з ним спільну мову.

Не зійшлись характерами?

На жаль і не всі перші вчителі схожі на Мері Поппінс. Цілком ймовірно, що саме вашу дити­ну її перший вчитель зачарувати не зможе. Це зовсім не рідкість, тому панікувати не варто. Дуже часто діти бувають досить прискіпливими в своїх симпатіях і навіть учительська манера говорити, одягатися чи поводитися з дітьми може викликати у них антипатію. Якщо ви від­чуваєте реальне протистояння учня і вчителя, постарайтесь своїми силами розрядити обста­новку. Уважно і спокійно вислухайте дитину, щоб вияснити, в чому суть конфліктів між нею і вчителем. Поясніть своєму першокласнику, як треба вести себе на уроках, до яких вимог учителя бути готовим. Дайте малюку відчути, що ви його союзник і виступаєте на його боці – це для нього дуже важливо. При цьому треба дотримуватись об’єктивності, показуючи, в чому він помиляється.

error: Content is protected !!